(066) 934-50-06
(068) 833 80 60
medinvest.2013@gmail.com
За останнє століття відбулися значні зміни у структурі тяжких захворювань жінок (у тому числі і зі смертельними наслідками). Якщо на початку XX століття перші місця займали пневмонії, туберкульоз, ускладнення при пологах і абортах, то до 2000 року – це вже захворювання серця, злоякісні новоутворення (з них до 26% смертей від раку легень і до 25% від раку молочних залоз та шийки матки).
Категорична відмова від активного та пасивного куріння – найкраща профілактика раку легень.
Одна з найважливіших умов профілактики раку шийки матки та молочних залоз — обов’язкове обстеження у лікаря – гінеколога зі взяттям мазка на ракові клітини та оглядом молочних залоз. Кратність таких оглядів для практично здорових жінок в Україні — 1 раз на рік.
Тільки при розмові з пацієнткою, після огляду та отримання результатів додаткового обстеження лікар може вирішити, чи належить дана жінка до групи ризику розвитку серйозних гінекологічних захворювань і яких додаткових обстежень вона потребує, своєчасно запропонувати їй лікування.
Шановні жінки!
Любіть себе і дбайте про своє здоров’я, ніхто це не зробить краще за вас.
Лікар акушер – гінеколог Рибак Тамара Іванівна
Сонце як первинне джерело енергії на землі необхідне для росту рослин, утворення горючих матеріалів. Також сонячне світло необхідне для людського організму, бо є невід’ємною ланкою у формуванні вітаміну D, впливає на наш психоемоційний стан. Вітамін D бере участь в обміні кальцію та фосфору і відповідає за засвоєння кальцію в організмі. Саме тому дефіцит його у дитячому віці призводить до рахіту,з типовими змінами кісток, кістяка, а у дорослих – до частих переломів, випадіння волосся, зниження спротиву організму, депресій.
Однак, треба мати на увазі, що сонячне світло складається з різних часток, які обумовлюють різні ефекти на організм людини.
Так виділяють:
УФ-випромінення – найважливіша з цих часток, яка також поділяється на:
Виділяють наступні види впливу сонця на шкіру
Сонячний опік( сонячний дерматит)- почервоніння шкіри, яке викликає УФ-В випромінення.Інтенсивність дерматиту залежить від кольору шкіри, світловідбиваючої поверхні ( вода, пісок, сніг), висоти над рівнем моря, положення сонця.
2. Хронічне фотоушкодження:
При неправильному використанні УФ-випромінення є небезпечним для людини фактором навколишнього середовища, призводить до передчасного старіння, утворення злоякісних пухлин.Несприятлива дія сонця на шкіру має накопичувальний еффект. Сонячні обпіки у ранньому дитячому та молодому віці можуть призвести до сумних наслідків у дорослих людей.
Маючи сучасні дані про вплив сонця на шкіру, стає очевидно, що треба уникати таких крайнощів як, надмірне захоплення засмаганням, особливо у період високої сонячної активності.
Для кого сонце найбільш небезпечне:
Самий простий засіб захисту – уникати перебування під сонцем у період з 10 до 16 годин. Також дуже ефективний та безпечний, барьєрний метод – носіння кепок, широкополосних капелюхів, сонцезахисних окулярів, светлого одягу з довгими рукавами и т.п.
Окреме місце займають сонцезахисні креми, спреї, емульсії.Багаточисельність подобної косметики дозволяє зробити ідеальний вибір з урахуванням індивидуальних особливостей та потреб.Однак, ефективність цих засобів цілком залежить від їх правильного застосування.Оптимальний захист у період високої сонячної активності можуть забеспечити тільки креми з фактором захисту (SPF)не менше 25
Які типи вірусу грипу існують?
Існує три типи вірусів грипу – А, В і С. Ці віруси декілька відрізняються за своєю будовою і викликають захворювання різної тяжкості. Вірус грипу А викликає найбільш важкі форми грипу.
Чому грип щороку різний?
Однією з відмінностей вірусів грипу від багатьох інших вірусів є їх будова і, витікаючи звідси, мінливість. Щороку вірус грипу видозмінюється. Невеликі зміни вірусу відбуваються щорічно – при цьому, як правило, виникають епідемії. У більшої частини населення вже, як правило, був контакт з близькоспорідненим штамом вірусу, і тому у них вже є частковий захист (проте, не дивлячись на це, людина може захворіти, і захворювання може проходити дуже важко). Приблизно раз в 30-40 років вірус грипу піддається значним змінам, до яких імунна система людини виявляється не підготовленою. Тоді і виникають захворювання грипом в особливо важких формах – оскільки людський організм ще не мав попередніх контактів з подібним вірусом.
Скільки разів вірус грипу мутує в рік?
Незначні зміни вірусу (антигенний шифт) грипу відбуваються щорічно. Через нерегулярні інтервали часу (10-40 років) з’являються віруси з сильними змінами структури (антигенний дрейф) – в цьому випадку розвиваються пандемії.
Як можна заразитися грипом?
Вірус грипу дуже легко передається. Найбільш поширений шлях передачі інфекції – повітряно-краплинний. При цьому вірусні частинки по повітрю переносяться від зараженої людини до здорової під час кашлю або чхання. Також зустрічаються інші шляхи передачі – наприклад, зараження через носову хустку або одяг. Під час кашлю, чхання, розмови, хворий грипу розбризкує найдрібніші частинки слини, слизи і мокроти, які містять велику кількість вірусів грипу. На короткий проміжок часу навколо хворого утворюється заражена зона з радіусом 2-3 метри. Розмноження вірусів протікає з виключно високою швидкістю. Це пояснює такий короткий інкубаційний період при грипі – 1-2 доби.
Чим грип відрізняється від звичайного ГРЗ?
Гостра респіраторна вірусна інфекція (ГРВІ) і гостре респіраторне захворювання (ГРЗ) – це збірні поняття, які включають інфекції, які викликаються різними мікроорганізмами. За розвиток ГРВІ і ГРЗ найчастіше “відповідальні” аденовіруси і ріновіруси, які зазвичай викликають захворювання легкої тяжкості. Зазвичай, ці інфекції не приводять до важких ускладнень (які характерні для грипу) і смертельного результату. При зараженні грипом відбувається руйнування миготливого епітелію, що вистилає дихальні шляхи людини. Якщо миготливий епітелій руйнується, він вже не може повною мірою виконувати свої функції, і бактерії з більшою легкістю проникають в легені. Таким чином з’являється небезпека розвитку бактеріальної суперінфекції (наприклад, пневмонії і бронхіту). При “звичайних” ГРЗ такого руйнування не відбувається, і тому ризик важких ускладнень набагато нижчий, ніж при грипі.
Які симптоми у грипу?
Основні симптоми у грипу наступні:
Про методи неспецифічної профілактики гострих респіраторних захворювань і грипу
Правильне харчування
В зимовий час необхідно організувати правильний збалансований раціон харчування, що містить достатню кількість речовин, необхідних для нормальної роботи імунної системи.
Перш за все, в харчуванні повинно бути достатньою кількість білків. Імуноглобуліни, що забезпечують стійкість організму до захворювань, – це білки, і для їх синтезу необхідний весь набір амінокислот. При дефіциті яких-небудь амінокислот лімфоцити – імунні клітки, що синтезують імуноглобуліни, не в змозі їх побудувати.
Для нормального забезпечення організму білком в день потрібного з’їдати приблизно 300 грам м’яса/риби/птиці/сиру, 100 грам круп і 350 грам хліба. Ще 5 грамів білка, необхідні для забезпечення добової потреби в білці, можна “добрати” овочами, Адже в раціоні харчування повинні включатися білки як рослинного, так і тваринного походження при загальній кількості 100 грам.
У зимовий час потрібно споживати до 10 грам тваринного жиру і 20 грам рослинного масла. Як тваринний жир можна використовувати вершкове масло або сало. До речі, сало – це не такий вже шкідливий продукт, як звикли звичайно вважають. У ньому – високий зміст арахідонової кислоти (полінасищеної жирної кислоти), з якої в організмі людини синтезуються медіатори імунної відповіді. Так, що знову ж таки: біда не в салі, а в його кількості.
Загальнозміцнюючі заходи
Загартовування – найважливіший метод профілактики гострих респіраторних інфекцій. Воно дозволяє нормалізувати функцію дихальних шляхів при охолоджуванні, що знижує дозу вірусу, що потрапляє в організм при зараженні. Шляхом загартовування можна якщо не повністю уникнути простуди, то понизити чутливість до неї.
Додатково необхідно приймати аскорбінову кислоту і полівітаміни. Аскорбінова кислота (вітамін С) грає важливу роль в регулюванні окислювально-відновних процесів, вуглеводного обміну, скипання крові, регенерації тканин. Сприяє підвищенню опірності організму, що, швидше за все, пов’язано з антиоксидантними властивостями аскорбінової кислоти. З профілактичною метою її рекомендують застосовувати по 0,5-1 г 1-2 рази на день.
Для профілактики в період епідемій грипу і простудних захворювань рекомендується щодня приймати по 2-3 зубчики часнику, а також цибулю, що містять фітонциди, які згубно діють на віруси грипу. Їх можна приймати як просто всередину, так і у вигляді різних компресів, припарок, розтирань і інгаляційних сумішей.
Загальногігієнічні засоби
Одним з найбільш поширених і доступних засобів профілактики грипу є ватяно-марлева пов’язка. Ватяно-марлева пов’язка повинна мінятися або сушитися і пропрасовувати через кожну годину. Тільки в цьому випадку використання пов’язки може захистити від захворювання ГРЗ і грипом.
Необхідно пам’ятати, що інфекція легко передається через брудні руки. При рукостисканні, через дверні ручки, інші предмети віруси переходять на руки здорових людей, заражаючи їх. Тому під час масового розповсюдження вірусних інфекцій рекомендується, якомога частіше мити руки, особливо під час хвороби або догляду за хворим.
Якщо ви все ж захворіли…
Вітаміни, адаптогени, гартуючі і інші корисні процедури, безумовно, можуть допомогти справитися з ГРЗ і грипом, але якщо ви все ж захворіли, слід при перших ознаках захворювання, особливо грипу, звернутися до лікаря.
Лікар-терапевт вищої категорії Чепінога Г.І.
Больові синдроми в області спини (БСВОС)є однією з найбільш частих причин звернення за медичною допомогою.
Протягом життя зустрічаються в 70-90% населення. При цьому майже в половині випадків біль рецидивує, а її хронізація відбувається у кожного п’ятого мешканця Європи.
Важливим підґрунтям для хронізації больової симптоматики є прогресування дегенеративних змін в хребцево-рухових сегментах. Сьогодні погляди на вертебральні дегенеративні процеси дещо змінились. Остеохондроз розглядають в контексті природних процесів старіння людини, які починаються з моменту ії народження. Надмірна дегенерація структур хребцево-рухових сегментів супроводжується появою клінічних симптомів нейрорефлекторного, компресійно-ішемічного і дистрофічного характеру. Причинами цього можуть бути травми хребта, надмірні виробничі і спортивні навантаження, часті загострення вісцеральної патології, емоційні розлади, що супроводжуються тривалим м’язово-тонічним напруженням, запальні процеси в суглобах хребта локального та системного характеру, порушення обміну речовин, а також захворювання, асоційовані з перерозподілом навантаження на хребет і суглоби ( вроджені і набуті деформації, плоскостопість спондилолістез та ін.).
Як же зберегти функцію хребта найдовше?
Звичайно вести самий активний спосіб життя. Запобігати довгого нерухомого способу життя, сидіння перед телевізором, комп’ютером. Дуже важлива лікувальна фізкультура, плавання,ходьба в середньому темпі не менш 1 години, щоранкова гімнастика. Звертатися дочасно до лікаря -невропатолога для призначення медикаментозної терапії, фізіотерапії, масажу, блокад, голкорефлексотерапії.
Лікар-невропатолог Довбнич С.Б.
Сьогодні з’ясовуємо, чи може досвідчений лікар встановити діагноз інсульту на підставі огляду, чи треба лікуватись, якщо прояви інсульту швидко минули, наскільки ефективними і безпечними є крапельниці, чи можна після інсульту пити каву, займатись спортом і ходити в сауну.
Найпопулярніші міфи про інсульт розвінчує лікар-невролог Юрій Фломін.
Міф 1: При інсульті потрібен спокій, хворого не можна перевозити з дому до лікарні або з однієї лікарні до іншої
Правда: Насправді усі хворі з інсультом якомога швидше мають бути доправлені до лікарні, де можуть отримати необхідну допомогу. Ситуації, коли перевезення в умовах “швидкої” може погіршити стан здоров’я пацієнта, трапляються дуже рідко (тиск нижче 80 мм рт.ст., незупинена кровотеча, кома та ШВЛ). Якщо пацієнт знаходиться у маленькій або погано оснащеній лікарні, слід порівняти ризики транспортування і ризики лікування у лікарні, де немає належних ресурсів (спеціалісти, томограф, лабораторія тощо).
Міф 2: Діагноз інсульту досвідчений лікар може встановити на підставі огляду, а крововилив у мозок можна виключити, зробивши хворому пункцію
Правда: Щоби бути впевненим, що у пацієнта інсульт і виключити інші захворювання мозку (наприклад, пухлину або наслідки травми), у кожному випадку необхідно зробити КТ або МРТ голови. Навіть дуже досвідчений лікар без томографії не зможе розрізнити тип інсульту (ішемія чи крововилив), а від типу великою мірою залежить лікування.
Міф 3: Усім пацієнтам з крововиливом у мозок необхідна операція (видалення гематоми)
Правда: У більшості випадків крововиливу у мозок немає користі від операції та видалення крові. Найкращі результати дає лікування у добре оснащеному відділенні інтенсивної терапії (реанімації). Невелику частку пацієнтів, яким все ж необхідна операція, можна визначити на підставі томографії (КТ або МРТ).
Міф 4: Якщо прояви інсульту швидко минули, подальше лікування не потрібне
Правда: Усім хворим, які пережили інсульт, необхідні термінова консультаціялікаря-невролога, що спеціалізується на інсульті, і обстеження, яке дозволить зрозуміти причину того, що сталося, і призначити необхідну профілактику. Тільки таким чином можна зменшити ризик повторного інсульту на 50-80%.
Міф 5: При лікуванні необхідні крапельниці
Правда: У більшості випадків інсульту крапельниці мають сенс лише протягом 1-2 діб від початку захворювання.
Міф 6: Що більше крапельниць, то краще лікування
Правда: Більшість ліків, які при інсульті широко використовуються в Україні і вводяться за допомогою крапельниць (ліки для”захисту”, “лікування” чи “відновлення” мозку, так звані нейропротектори, “судинні препарати”, антиоксиданти, антигіпоксанти тощо) не мають науково доведеної безпечності та ефективності і не використовуються для лікування інсульту у розвинених країнах. Вітчизняні протоколи з лікування інсульту, затверджені МОЗ України, також не рекомендують використовувати ці ліки.
Міф 7: Лікування інсульту складається з гострого періоду, коли хворий не повинен сідати чи ставати на ноги і має прокапатись, і подальшої реабілітації, яка розпочинається через кілька тижнів чи місяців, коли хворий зміцніє
Правда: Реабілітація при гострому інсульті має розпочатися з 2-3 дня після надходження до лікарні. Що пізніше розпочнеться реабілітація, то меншою буде від неї користь.
Міф 8: Час лікує. Порушення, спричинені інсультом (слабкість руки чи ноги, порушення мови, похлинання їжею, двоїння тощо), поступово зникнуть самі по собі
Правда: Мозок людини має певну здатність самостійно відновлювати свою роботу, що призводить до зменшення порушень, але відбувається це лише протягом перших 2-3 тижнів, не у кожного хворого (здебільшого при невеликих ураженнях) і зазвичай не повною мірою. Щоби досягти максимального відновлення порушених функцій, повернутися до незалежності від сторонньої допомоги і повноцінного життя, абсолютна більшість пацієнтів зі стійкими післяінсультними порушеннями (не можуть ходити, самостійно вдягнутися чи вмитися, користуватись туалетом тощо) потребує реабілітації. Реабілітація складається не з уколів чи крапельниць, а з занять з фізичним терапевтом, ерготерапевтом та логопедом, метою яких є відновлення порушених функцій і зменшення потреби у сторонній допомозі. До речі, такі методи, як масаж, ванни, електростимуляція уражених кінцівок, бджоли, п’явки, будь-які крапельниці з нейропротекторами, клітинна терапія не мають науково доведеної ефективності і не рекомендовані для використання. Шукайте правильних фахівців, і вони вам допоможуть поставити хворого на ноги.
Міф 9: Інсульт виникає внаслідок стресів, і ми нічого не можемо зробити, щоб його уникнути
Правда: Сьогодні фахівці добре знають фактори ризику інсультів. Вони включають похилий вік, поганий спосіб життя і медичні проблеми. До чинників способу життя, що підвищують ризик інсульту, належать куріння, зловживання алкоголем, недостатня фізична активність (менше 150 хв на тиждень) і ожиріння. До числа медичних проблем відносяться підвищений кров’яний тиск (більше ніж 140/90 мм рт.ст. – головна загроза, навіть якщо пацієнт добре почувається), цукровий діабет, миготлива аритмія (підвищує ризик інсульту у 5 разів!) і високий холестерин. Ми можемо визначити фактори ризику інсульту і розрахувати його імовірність протягом найближчих 5 або 10 років. Знаючи це, можна дати пацієнту поради, як зменшити ризик на 50-80%.
Міф 10: Щоби запобігти інсульту або “пролікуватися” після інсульту, необхідно 1-2 рази на рік лягати у лікарню прокапатись або почистити судини
Правда: “Прокапування” немає жодних науково доведених переваг у профілактиці інсульту і не рекомендоване для використання у розинених країнах. За рекомендацією лягти “прокапатись” може стояти що завгодно, але не науково-обгрунтована сучасна профілактика чи лікування інсульту.
Міф 11: Людина після інсульту часто є засмученою або плаче, тому що їй немає чому радіти
Насправді, у 30-40% людей, що пережили інсульт, розвивається післяінсультна депресія. Депресія може бути причиною поганого самопочуття, безсоння, болю, погіршення пам’яті та уваги, небажання займатись реабілітацією і навіть нового інсульту. Якщо розпізнати депресію, призначити відповідне лікування (антидепресанти) і трохи почекати (дія ліків розвивається протягом 2-3 тижнів), настрій і стан пацієнта зазвичай значно поліпшуються. Слід зазначити, що лікар, який може допомогти у такій ситуації, це зазвичай невролог або психіатр, і у разі досягнення ефекту лікування антидепресантом слід приймати щонайменше 6 місяців.
Міф 12: Після інсульту не можна пити каву
Правда: Помірне вживання кави призводить до зменшення ризику інсульту, інфаркту і смерті внаслідок судинного захворювання. Щоправда, у відповідних дослідженнях вивчали переважно мелену каву, а не розчинну. Ризик інсульту також зменшують зелений і чорний чай, чорний шоколад (вміст какао не менше 70%, 15-20 г на день) та горіхи (20-30 г на день), а також середземноморська дієта.
Міф 13: У разі підвищеного ризику інсульту (гіпертонія, хвороби серця) не можна ходити до сауни чи займатись спортом
Правда: Відвідання сауни, якщо воно не пов’язане з вживанням алкоголю чи сильним зневодненням, зменшує ризик інсульту. Щодо фізичних навантажень, ми сьогодні їх не тільки не забороняємо, але й прописуємо, як ліки. Корисними вважають аеробні (динамічні) вправи (швидка ходьба, велосипед, плавання, заняття на тренажерах на кшталт “Орбітреку”), а от статичного навантаження (силові вправи) ми радимо уникати.
Міф 14: Якщо є підозра на інсульт, слід почекати, доки все мине, або звернутись до сімейного лікаря чи терапевта
Правда: інсульт – це невідкладний стан. Якщо у людини раптово змінилось мовлення, перекосило обличчя або почали погано слухатись рука чи нога на одній половині тіла, слід негайно зателефонувати 103 і наполягати на доправленні у ту лікарню, де є КТ або МРТ. На сьогодні ми маємо дуже дієве лікування при ішемічному інсульті (тромболізис), але його можна використати лише протягом 4,5 годин від появи перших ознак інсульту і з кожною хвилиною його ефект зменшується.
Міф 15: Не має значення, в якій лікарні лікуватися від інсульту, аби лікар був уважний і досвідчений
Насправді, дуже багато що залежить від можливостей лікарні. Тут мова не ли про обладнання (наявність томографа, лабораторії, реанімації, нейрохірургії, кардіолога, ендокринолога, уролога, хірурга, ортопеда тощо), організацію лікування у відділенні, де перебуває хворий, а й про вміння команди мекдиків, їх навчання. Найкращі результати лікування інсульту забезпечує багатопрофільна лікарня, де є Інсультний блок (Stroke Unit). Відмінністю Інсультного блоку є не тільки лікарі, які добре знаються на інсульті, але й медичні сестри з відповідною підготовкою, фізичні терапевти і логопеди.
Джерело: сайт moz.gov.uа
Лікувальні блокади-це ефективний метод у комплексному лікуванні больового синдрому.
За наявності гострого больового синдрому блокада може бути виконана одразу після первинного огляду. Як показує практика, поліпшення стану настає після першого сеансу.
Мета лікувальної блокади – усунення причини болю.Лікувальні блокади добре зарекомендували себе, стали популярними.
Переваги лікувальних блокад перед іншими методами:
1. Досягнення швидкого знеболювального ефекту за рахунок впливу лікарської речовини на зону болю.
2. Лікувальну блокаду можна використовувати при кожному новому загостренні больового синдрому.
3. Лікувальна блокада зменшує набряк, запалення, спазми м’язів в осередку болю.
4. Мінімальні побічні ефекти.
Показання до проведення лікувальних блокад:
1. Больовий синдром різної локалізації.
2. Невралгії та неврит.
3. Корінцевий синдром, остеохондроз хребта.
4. Тунельний синдром.
5. Міофасціальний синдром.
6. Остеоартрози та артрити.
7. Різні ревматоїдні процеси.
Лікар-невропатолог Довбніч Світлана Борисівна
Печінка (лат.hepar) – найбільша залоза зовнішньої секреції людини, єдиний внутрішній орган здатний до регенерації, тобто до самовідновлення.
Печінка може відновлювати свій первісний розмір навіть за збереження 25% здорової тканини. У молодому віці регенерація займає кілька тижнів і становить близько 110%. У людей похилого віку процес протікає повільніше, при цьому відновлення становить на 90%. Чи знаєте ви, що в Талмуді печінку було названо джерелом злості? Жодної злості в цій залозі вчені не знайшли, натомість встановили, що саме вона спеціалізується на знешкодженні токсичних та чужорідних речовин, які потрапили до крові. І це лише одна із 500 функцій печінки! До речі, найскладніші біохімічні процеси людської печінки досі неспроможний відтворити жоден апарат типу штучної нирки чи серця. Але вчені посилено над ними працюють.
Основні функції печінки.
Печінка бере участь у процесах травлення, обміну речовин та кровообігу. У цій залозі відбувається синтез та розщеплення білків, жирів, вуглеводів, вітамінів. Також вона контролює гомеостаз-стан внутрішнього середовища організму. Печінка відіграє роль сховища для багатьох вітамінів та мікроелементів. Наприклад, від 50 до 80% попередники вітаміну А (бета-каротину) перебувають у печінці. Беручи участь у синтезі та всмоктуванні жиророзчинних вітамінів А, D, Е, К, печінкова залоза депонує та виводить з організму надлишки вітамінів А, D, К, С та РР. Якщо разом з їжею вітаміни не надходять до організму у достатній кількості, печінка починає витрачати свої запаси. Сценарій «депонування-віддача» актуальний для печінки також щодо жирів, заліза та глюкози. Регуляція обміну цукру в крові теж належить до обов’язків печінки. Саме в ній відбувається обмін білірубіну-одного з головних компонентів жовчі в організмі людини. В силу стереотипів, що склалися, захворювання печінки найчастіше пов’язують зі зловживанням алкоголю чи наркотиками.
Але правда полягає в тому, що існує близько 100 різних хвороб печінки, що виникають під впливом різних факторів і вражають людей, незважаючи на вік і різні шкідливі пристрасті-від немовлят до літніх.
Печінковий скринінг
У печінці немає нервових закінчень, тому вона довго «замовчує» про те, що хвора. Ось чому порушення функцій цього органу найчастіше виявляють лише після ретельного обстеження.
Характерні симптоми.
Термінова консультація гастроентеролога, гепатолога необхідна при виражених симптомах патології печінки:
• біль у правому підребірії – з’являється на фоні збільшення печінки або запалення жовчного міхура;
• нудота та блювання;
• порушення випорожнення (запор або діарея);
• зниження маси тіла;• пожовтіння шкіри та склер;
• потемніння сечі;
• знебарвлення калу;
• свербіж шкіри.
Лабораторна діагностика
Необхідно здати аналіз крові, в якому визначається:рівень ферментів :
аланінамінотрансфераза ( АЛТ);
аспартатамінотрансферази (АСТ);
лактатдегідрогенази (ЛДГ);
глутаматдегідрогенази (ГГТ);
холінестерази (ХЕ);
• рівень загального та прямого білірубіну;
• рівень білків крові;
• рівень холестерину;
• протромбіновий час (ПЧ)-спеціальний лабораторний показник, що відображає зовнішній шлях активації системи згортання крові.
Обстеження печінки включають аналізи на вірусні гепатити В і С. Ультразвукове дослідження (УЗД) у т.ч., фіброеластографія, один з основних методів діагностики захворювання печінки. Безболісна та безпечна процедура, що дозволяє з високою точністю визначити розміри та форму органу, оцінити щільність та структуру печінкової тканини (паренхіми), а також виявити осередкові утворення (кісти, пухлини). Комп’ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ) дозволяють отримати більш точну інформацію про розміри, форму та структурні аномалії печінки. На відміну від УЗД ці дослідження мають низку протипоказань, ось чому їх призначають лише за необхідності поглибленого обстеження печінки. Реографія та ангіографія-дослідження, що дозволяють оцінити стан судин печінки в тому випадку, коли призначено оперативне втручання.
Якщо у вас немає хронічних захворювань, рекомендується перевіряти печінку щорічно. А за їх наявності- за призначенням лікаря.
Зверніться до гастроентеролога в МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР «МЕДІНВЕСТ» для обстеження. Будемо раді надати вам медичну допомогу.
Цереброваскулярна патологія (ЦВП) нині є однією з провідних причин захворюваності та смертності не лише в Україні, а й у всіх розвинених країнах світу.
І хоча традиційно основна увага приділяється гострим формам патології, зокрема інсультам, слід пам’ятати, що до 90% судинних захворювань головного мозку належить до хронічних порушень кровообігу (ХНМК) або хронічної церебральної ішемії, зокрема дисциркуляторної енцефалопатії (ДЕ). В основі ДЕ лежать прояви атеросклерозу, дуже часто, у поєднанні з артеріальною гіпертензією. З основних етіологічних причин виділяють атеросклеротичну, гіпертонічну, змішану та венозну ДЕ, хоча можливі інші причини.
Необхідно пам’ятати, що ураження судин центральної нервової системи та деструктивних змін у нейронах «накладається» на вікові зміни кровопостачання та метаболізму мозку. З віком відзначаються прояви деформації артеріальних з’єднань у дрібних судинах мозку, відбувається їхнє розмикання, розвиток атрофії дрібних сполучних артерій, що призводить до обмеження можливостей ауторегуляції мозкового кровотоку.
Найважливішу роль розвитку ДЕ грають нейрометаболічні (обмінні) порушення. Ці зміни є прогресуючими, що веде до змін у неврологічній та психічній сферах. При прогресуванні захворювання виникають рухові розлади, різке ослаблення пам’яті, з’являються минущі церебральні судинні кризи.
Надалі можливий розвиток стійких осередкових уражень мозку, що призводить до інвалідизації хворих, а також до судинної деменції.
Лікуванням ДЕ займається лікар-невропатолог. Фармакотерапія посідає чільне місце.
Вона повинна бути спрямована на:
Це означає застосування стратегії, спрямованої на ослаблення та усунення інтелектуальних, неврологічних, психоемоційних синдромів.
Лікар – невропатолог Довбніч Світлана Борисівна
Коли говорять, що людина «заразна», це означає, що вона захворіла і може передати збудника захворювання, «інфекції», іншим, тобто «заразити». Тривалість періоду, протягом якого людина вважається заразною після перших клінічних проявів інфекційної хвороби, залежить від самої хвороби, збудника. Крім того, для багатьох захворювань вже під час інкубаційного періоду, коли людина уже заразилася вірусом, але ще добре почувається і немає жодних зовнішніх симптомів хвороби, збудник може виділятися й передаватися іншим.
ГРВІ
ГРВІ – це група вірусних інфекцій, які характеризуються загальними проявами (наприклад, підвищення температури, ломота в тілі) та ураженням слизової оболонки дихальних шляхів. Людина, яка хворіє на ГРВІ, вважається заразною за декілька днів до появи перших проявів хвороби та поки не пройдуть всі симптоми. У більшості випадків цей період становить близько 2 тижнів. Як правило, загальні прояви з’являються протягом перших двох-трьох днів, і саме в цей період існує найвищий ризик заразитися вірусом від хворого.
ГРИП
Грип – гостра вірусна інфекція, зумовлена вірусом грипу. Грип вважається однією з найбільш небезпечною вірусною інфекцією дихальних шляхів, і щорічно нагадує про себе в Україні в холодну пору року. Як правило, найбільший ризик заразитися вірусом грипу від хворого існує з дня прояву перших симптомів до трьох-семи днів після. Діти та люди з ослабленим імунітетом можуть бути заразними на декілька днів довше.
БРОНХІТ
Бронхіт – це запальний процес в бронхах, при якому уражається слизова оболонка легенів. Найчастіше збудниками цього захворювання є ті ж віруси, що і викликають ГРВІ, але можливі й інші причини розвитку хвороби (бактерії). Тому тривалість періоду, коли хвора на бронхіт людина вважається заразною, залежить від збудника захворювання.
ТОНЗИЛІТ
Тонзиліт – це запальний процес в піднебінних мигдалинах. Саме по собі це захворювання не є заразним, але віруси, які можуть бути частково збудниками тонзиліту (первинні інфекції) можуть передаватися від хворого іншим людям. Тому ризик зараження в кожному випадку залежить від типу вірусу.
ВІТРЯНКА
“Вітрянка” або вітряна віспа – це інфекційне дуже заразне захворювання, яке найчастіше уражає дітей. Хворий на вітряну віспу вважається заразним в середньому протягом 10-12 днів: від 1-2 днів до появи висипу, весь період висипання, до 5 діб після появи останнього висипу (пухирця – везикули).
КІР
Кір – це одне із найбільш заразних вірусних захворювань, що може супроводжуватись вираженою інтоксикацією, гарячкою, запальненням дихальних шляхів, кон’юнктивітом, появою своєрідних плям на слизовій оболонці ротової порожнини і висипом на шкірі. Симптоми кору з’являються приблизно через 10 днів після зараження вірусом, а найбільший ризик заразитися від хворого існує від прояву перших симптомів до висипання. Заразний період триває до 5 днів від появи висипу.
Епідемічний паротит, який називають «свинкою», – це гостре дуже заразне інфекційне захворювання, яке характеризується гарячкою, загальною інтоксикацією організму, ураженням слинних, а іноді й інших залоз, які мають вивідні протоки (статеві, молочні, підшлункова), центральної нервової системи. Найбільший ризик заразитися паротитом від хворого існує від кількох днів, до того, коли напухнуть залози, до кількох днів після цього.
Краснуха – це гостра вірусна інфекція, що супроводжується точково-плямистим висипом, загальним збільшенням лімфатичних вузлів, незначним підвищенням температури тіла та кон’юнктивітом. Хворий вважається заразним від 7 днів до появи висипу та до чотирьох днів після. Щоб не заразити інших, а особливо вагітних, потрібно залишатися вдома та намагатися не контактувати ні з ким протягом шести днів після того, як починає з’являтися висип.
“ГЕРПЕС”
Оперізуючий герпес або герпес зостер – це вірусне захворювання, збудником якого є герпесвірус людини 3 типу, збудник “вітрянки”. Після перенесеної вітрянки, збудник лишається в організмі та з часом може проявитися симптомами оперізуючого герпесу. Хвороба відома дуже болючим висипом, який виникає тоді, коли вірус знову активізується після певного проміжку часу. Найбільший ризик заразитися цією хворобою існує протягом 10-14 днів від появи висипу до повного одужання.
Далеко не всі хвороби лікуються антибіотиками. Щоби не нашкодити здоров’ю, приймайте антибіотики виключно за призначенням лікаря.
Як правило, після початку прийому антибіотиків хвора людина вважається заразною ще протягом однієї доби (як при стрептококовому тонзиліті), хоча інколи цей період може бути і довшим. Наприклад, деякі антибіотики починають діяти пізніше; інколи організм людини потребує більше часу; якщо пацієнт паралельно приймає інші ліки, вони можуть певним чином взаємодіяти з антибіотиками.
Важливо закінчити курс прийому антибіотиків, навіть якщо ви вже почуваєтеся краще. В протилежному випадку, інфекція може розвинутися повторно.
Джерело: сайт moz.gov.uа
Серцево-судинні захворювання – основна причина смертності в Україні, тому увага до власної серцево-судинної системи вкрай важлива. Що потрібно знати, щоби потурбуватися про здоров’я свого серця і попередити серйозні проблеми?
Інтервенційний кардіолог Лілія Сорохтей, Член Асоціації інтервенційних кардіологів, учасник міжнародної ініціативи Stent for Life в Україні, спростовує 10 найпоширеніших міфів про серцево-судинні захворювання, щоби допомогти нам зберегти здоров’я.
Міф 1 «Я занадто молодий, щоб турбуватися про серцево-судинні захворювання»
Ні! Те , як Ви живете тепер впливає на Ваш ризик серцево-судинних захворювань у майбутньому. Утворення атеросклеротичних бляшок може починатися ще в дитинстві та підлітковому віці, що потім імовірно призведе до звуження артерій. Багато українців страждає серцево-судинними захворюваннями, але не всі вони – люди похилого віку. Навіть у молоді та людей середнього віку можуть розвинути серцеві проблеми – особливо зараз, коли ожиріння, діабет 2 типу та інші фактори ризику ( малорухомий спосіб життя, паління та інші шкідливі звички) стають все більш поширеними у молодому віці.
Міф 2 «Якщо в мене буде високий кров`яний тиск, я це обов`язково відчую»
Це зовсім не так! Гіпертонію (високий кров`яний тиск) називають “тихим убивцею”, оскільки Ви, як правило, не помічаєте, що у Вас це є. Ви можете довго не відчувати ніяких симптомів, тому не треба чекати, поки ваш організм попередить вас про проблеми. Просто час від часу вимірюйте артеріальний тиск за допомого тонометра. Норма для дорослих – 120/80 мм.рт.ст Чим раніше ви виявите, що у Вас є гіпертонія і розпочнете лікування, тим менша вірогідність розвитку ускладень: інфаркту, інсульту, пошкодження нирок, очей та інших серйозних захворювань.
Міф 3 «Я відразу зрозумію. Що у мене серцевий напад (інфаркт), тому що у мене буде сильний біль у грудях»
Не обов’язково. Незважаючи на те, що біль або дискомфорт у грудях є найчастішим проявом інфаркту, він може супроводжуватися і іншими, менш специфічними симптоми. До них відносяться задишка, нудота, відчуття нестачі повітря, дуже різка слабість та біль або дискомфорт в одній або обох руках, щелепі, шиї або спині. Навіть якщо ви не впевнені, що це серцевий напад, негайно зателефонуйте в 103
Міф 4 «Діабет не загрожує моєму серцю, поки я приймаю ліки»
Не завжди! Звичайно, контроль цукру допоможе зменшити ризик або затримати розвиток серцево-судинних захворювань. Але, навіть коли рівень цукру в крові знаходиться під контролем, у вас все ще підвищений ризик серцевих захворювань та інсульту. Це тому, що фактори ризику, які сприяють початку діабету, також підвищують ризик розвитку серцево-судинних захворювань. Ці перехресні фактори ризику включають високий кров’яний тиск, надмірну вагу та ожиріння, малорухомий спосіб життя та паління.
Міф 5 «У моїй родині у всіх були проблеми з серцем, тому я нічого не зможу з цим вдіяти»
Хоча люди з сімейною історією серцевих захворювань перебувають у групі більш високого ризику, ви можете вжити реальних заходів для його зниження. Щоб зберегти ваше серце здоровим, Вам достатньо дотримуватись цих рекомендацій: щодня мінімум 25-40 хвилин в день присвячувати таким видам фізичної активності, як ходьба, легкий біг, плавання, їзда на велосипеді ; їсти здорову їжу, контролювати рівень «шкідливого» холестерину, рівень цукру в крові та артеріальний тиск; підтримувати здорову вагу і кинути палити.
Міф 6 «Мені не потрібно контролювати рівень холестерину, бо я молодий»
Кардіологи рекомендують перевіряти рівень холестерину в крові кожні 5 років, починаючи з 20 років і навіть раніше, якщо у родині були випадки серцево-судинних захворювань. Діти у таких сім’ях можуть мати підвищений рівень холестерину, це підвищує ризик розвитку у них серцево-судинних захворювань у дорослому віці. Знизити високий рівень «поганого» холестерину (і ,відповідно, ризик ссерцево-судинних захворювань) допоможе здорове харчування та фізична активність.
Міф 7 «Серцева недостатність – це коли серце перестає битися»
Ні, коли серце раптово перестає битися – це зупинка серця, а не серцева недостатність. При серцевій недостатності, серце продовжує працювати, але воно не може нормально «качати» кров. Це може спричинити задишку, набряки на ногах, збільшення печінки або постійний кашель та хрипи. Часто причиною серцевої недостатності є неправильне лікування інфаркту міокарда. Під час зупинки серця людина втрачає свідомість і може раптово померти, якщо їй не надати своєчасну допомогу.
Міф 8 «Мене болять ноги, тому що я старію. Я впевнений, що це не має нічого спільного з моїм серцем»
Не завжди. Болі в ногах при ходьбі можуть бути ознакою стану, що називається захворюванням периферичних артерії. В ногах теж є артерії в яких можуть утворюватися холестеринові бляшки, як і в судинах серця. У людей, які мають захворювання периферичних артерій ризик інфаркту або інсульту збільшується.
Міф 9 «Моє серце б’ється дуже швидко. Напевно, у мене буде серцевий напад»
Не факт. Деякі варіації Вашого пульсу цілком нормальне явище. Частота серцевих скорочень прискорюється під час тренування, емоційних навантажень, підйомі температури і сповільнюєтеся, коли Ви спите. У більшості випадків прискореного серцебиття не варто турбуватися . Але іноді це може бути ознакою аритмії – ненормального або нерегулярного серцебиття. І хоча більшість аритмій є нешкідливими, деякі можуть тривати досить довго, впливаючи на роботу серця, або можуть спричинити інсульт, тому потребують лікування. Для того, щоб виявити небезпечні аритмії треба зробити добове моніторування електрокардіограми.
Міф 10 «Після інфаркту я повинен уникати фізичних навантажень»
Ні! Потрібно якнайшвидше почати процес фізичної реабілітації ! Дослідження показують, що люди, які пережили інфаркт і регулярно займаються фізичними вправами (ходьба, легкий біг та ін.) та міняють стиль життя на здоровий (правильне харчування, відмова від тютюну) живуть довше, ніж ті, хто цього не робить. Кардіологи рекомендують принаймні дві з половиною години фізичної активності середньої інтенсивності на тиждень для підтримки Вашого серця. Порадьтесь зі своїм лікарем, щодо розробки плану фізичної активності, відповідно до Вашого стану.